Найголовніша проблема у водопостачанні – внутрішня корозія, тобто газ СО2.
Він скоротить термін експлуатації всіх трубопроводів та обладнання. Для уникнення таких неприємностей роблять декарбонізацію води.
Під поняттям декарбонізації води мають на увазі видалення діоксиду вуглецю, щоб не виникла вуглекислотна корозія. Існують певні норми рівня діоксид вуглецю, якщо вони перевищені - застосовують декарбонізацію.
Декарбонізатор – це колона, яка заповнена насадкою, має кришку бака, в яких стоять патрубки. Патрубки відповідають за подачу води, що декарбонізується, і виходу повітря. Після декарбонізації вода проходить через вхідний патрубок надходить у верхню частину декарбонізатора, після струменями опускається на насадку і опускається вниз. Потік повітря, що подається знизу, вибиває СО2, який виходить з верхніх патрубків. І декарбонізована вода виходить через нижні патрубки.
Існують ще прямоточні розпилювальні декарбонізатори. Відрізняються вони габаритами та матеріаломісткістю. Прямоточні не такі габаритні як противочні.
Принцип роботи прямоточного декарбонізатора.
Створюється високошвидкісний потік крапель води в інжекторному пристрої, забезпечує контакт води з величезною кількістю повітря. В цьому випадку оброблювана вода розпорошується форсунками в робочу зону, ежектуючи за собою повітря та забезпечуючи велику поверхню взаємодії фаз. Вуглекислий газ десорбується з води в повітря, яке розсіюється в атмосферу, а оброблена вода надходить у накопичувач.
В основному сьогодні застосовують протиточні декарбонізатори.
